У біографії Олександра III він найчастіше називається контрреформатором. І справді, багато ухвалені ним реформи йшли врозріз із реформами його батька, Олександра II, того самого, що звільнив селян від кріпацтва.
Він був передостаннім імператором Росії, а його син, Микола II, став останнім. До речі, Олександр III носив також титули великого князя Фінляндії та царя Польщі.
За все своє життя Олександр III не взяв участі у жодній війні, що для тієї епохи було досить незвичайно. За це історики прозвали його миротворцем.
Коли він був ще дитиною, передбачалося, що наступним імператором стане його старший брат Микола, але згодом помер від хвороби. Тоді спадкоємцем став принц Олександр.
Олександра III з дитинства готували до військової служби, а не до управління державою, тому що він не був першим спадкоємцем. Цікавий факт: свій перший офіцерський чин він отримав, коли йому було лише 7 років.
Коронація Олександра ІІІ
Відомо, що він, будучи царевичем, не жадав влади, і не думав змагатися з братом. Смерть Миколи Олександровича стала для нього страшним ударом, оскільки свого брата він дуже любив.
Олександр III одружився з нареченою свого брата (на той час вже покійного), датської принцесі Дагмарі. Вона сподобалася йому ще за першої їхньої зустрічі, і пізніше він зробив їй пропозицію, яку було прийнято. У Росії вона прийняла хрещення до православ’я, а з ним і нове ім’я – Марія Федорівна.
Якось він посварився з начальником патронного заводу, шведом Карлом Гунніусом, образивши його. Гунніус пішов, після чого надіслав йому листа, в якому вимагав вибачень і заявив, що застрелиться через 24 години, якщо вибачень не буде. Олександр III (тоді просто царевич) проігнорував послання, і Гунніус дотримав слово. Дізнавшись про це, Олександр II, що царював тоді, дуже розгнівався на сина, і змусив його на похороні пройти весь шлях за труною Гунніуса пішки.
Саме Олександр III винайшов армійські кирзові чоботи з вигнутою халявою. Це дуже цікава історія: його дружина, кілька родичів яких померли від алкоголізму, не виносила алкоголю. Імператор, однак, іноді любив трохи випити, але він не хотів засмучувати дружину, а тому він винайшов чоботи такої форми, щоб у них за халявою було зручно ховати плоску фляжку.
На відміну багатьох інших правителів Росії, Олександр III ніколи не їздив верхом. Коней, як тварин, він не боявся, а ось їздити на них верхи – дуже навіть.
Відомо, що імператор не виносив великих скупчень людей, вони жахали його. Після своєї коронації він навіть скасував покладений з такої нагоди урочистий парад, не бажаючи на нього дивитись.
Олександр III був дуже міцним і сильним чоловіком. Коли в 1888 році трапилося катастроф імператорського поїзда, він на своїх плечах тримав дах, що провалився всередину вагона, поки не наспіла допомога.
У сучасників імператор мав репутацію людини слова. Він рідко давав обіцянки, але, якщо вже він дав слово, можна було бути впевненим, що він стримає його за будь-яку ціну.
Виданий Олександром III “Маніфест про непорушність самодержавства” в народі прозвали “ананасним маніфестом”, тому що суть подібних документів тоді неписьменному народу зачитували вголос, а закінчувався маніфест словами “а на нас покласти священний обов’язок самодержавного правління”.
В юності майбутній імператор захоплювався живописом, і він навіть домігся на цій ниві непоганих успіхів. Але після того, як він став спадкоємцем, у нього перестало вистачати часу на мистецтво.
Фотографія Олександра III
Протягом усього життя Олександр III ненавидів пишні вбрання, і одягався в них лише за необхідності. У повсякденному житті він носив звичайний військовий одяг, недорогий і непомітний.
Одного разу імператор, упустивши щось, нахилився, і придворні дружно ахнули. Їхнім очам відкрилося небачене видовище – латка на імператорських штанах! Просто Олександр III довго носив одяг, і, якщо він рвався, не викидав його, а наказував полагодити.
Він терпіти не міг різні світські заходи. Зазвичай вони влаштовувалися часто, але він скоротив кількість балів до об’єктивного мінімуму – чотири рази на рік.
Якось імператору доповіли про незвичайний інцидент. Якийсь рядовий солдат на прізвище Орєшкін, напившись у шинку, почав буянити. Його намагалися втихомирити, умовляючи не ганьбити висіший там же, в шинку, портрет Олександра III, на що солдат зухвало сказав, що начхати він на нього хотів, після чого він був заарештований. Дізнавшись про це, Олександр III не розгнівався – він лише наказав передати солдату Орєшкіну, що “він теж на нього плював”, і заразом заборонив вішати в шинках свої портрети. Справу закрили, Орєшкіна за особистим наказом самодержця звільнили з-під варти.
Одного разу на урочистому обіді в Зимовому палаці австрійський посол заявив, що Австрія готова сформувати три корпуси солдатів у разі війни з Росією. Олександр III у відповідь взяв вилку, зав’язав її у вузол і кинув її послу зі словами “так я зроблю з вашими корпусами”, проявивши як дотепність, а й неабияку силу. Відомо також, що Олександр III (зростом 193 см і вагою близько 120 кг) спокійно вмів ламати в руках підкови, а також міг підняти на плечі дорослого коня.
