У Стародавньому Єгипті основи геометрії були відомі ще близько 4-5 тисяч років тому. Вони активно застосовувалися при будівництві.
Основоположником сучасної геометрії вважається давньогрецький учений Евклід, який жив у ІІІ столітті до н. е. Тому “класична” геометрія і називається евклідовою.
Крім неї, існують і неевклідові геометрії, теорії яких були створені різними європейськими вченими.
Головною працею в галузі цієї науки є “Початки” Евкліда, які за 2300 не втратили своєї актуальності.
У Стародавній Греції поняття “геометрія” і “математика” були тотожними.
За допомогою геометрії можна створювати оптичні ілюзії.
Над входом до школи Платона, знаменитого давньогрецького мудреця, вченого та філософа, було написано “Хай не увійде сюди той, хто не знає геометрії”.
Французький імператор Наполеон Бонапарт чудово знався на цій науці, вважаючи її невід’ємною частиною військової справи. Він навіть написав кілька серйозних наукових праць у цій галузі.
Євклід довів 465 геометричних теорем, більше, ніж будь-хто ще в історії.
У геометрії Евкліда сума кутів трикутника дорівнює 180 градусам, у геометрії Рімана вона завжди більша за це число, а в геометрії Лобачевського – менша.
Одна з геометричних теорем називається теоремою Наполеона. На його честь також названо одне геометричне завдання та дві чудові точки трикутника.
Архімед, знаменитий учений і винахідник, вірив, що за допомогою геометрії можна пояснити саму світобудову, а також всі закони, за якими функціонує Всесвіт.
Піфагору належить вчення про середні геометричні.
До формули обчислення об’єму повної піраміди вчені додумалися пізніше, ніж формули обчислення об’єму усіченої.
Трикутник Рело є геометричною фігурою, утвореною перетином трьох рівних кіл радіусу «А» з центрами у вершинах рівностороннього трикутника зі стороною «А». А свердло, що в розрізі являє собою трикутник Рело, дозволяє свердлити квадратні отвори з похибкою не більше 2%.
Стародавні єгиптяни за допомогою геометричних розрахунків розмічали ділянки у заплаві Нілу, які використовувалися ними як заливні поля.
Трикутник Рело
Піфагор довів теорему, названу в його честь, додавши квадрати до прямокутного трикутника. Не всі змогли повністю осмислити це відкриття, і Піфагорову теорему навіть прозвали “ослиним мостом”, оскільки сам він називав ослами тих своїх учнів, хто просто зазубрював теорему, не розуміючи її сенсу.
У геометрії Лобачевського через точку, що не лежить на наявній прямій, можна провести не тільки одну точку, а більше.
З допомогою геометричних формул давньогрецький учений Ератосфен ще III столітті до н. е. обчислив розміри нашої планети. Сучасні вчені встановили, що провів він свої розрахунки майже ідеально точно, з мінімальною похибкою.
Архімед вважав головними досягненнями в житті не свої численні винаходи, а геометричні формули обчислення об’ємів конуса та кулі, вписаних у циліндр.
У сучасному науковому полі існує півтора десятки різних напрямків у геометрії, але вони цікавлять лише вчених, переважно фізиків.
Геометричні постулати Евкліда не змінювалися і не доповнювалися протягом 2200 років, поки в 1899 році Давид Гільберт не запропонував свою систему аксіом, щоб доповнити його праці.
Коло має найбільшу площу серед усіх геометричних фігур з однаковим периметром, і найменший периметр із усіх фігур з однаковою площею.
Давні єгиптяни кілька тисячоліть користувалися геометрією як прикладною наукою. Потім її в них перейняли древні греки, які й почали її розвивати.
На честь цієї науки названо астероїд (376) Геометрія, відкритий астрономами в 1893 році.
Число можливих геометричних фігур нескінченне, але «іменних» серед них обмежена кількість. Наприклад, бакмінстерфулерен складається з 20 шестикутників і 12 п’ятикутників.
