80 цікавих фактів про нерпи

1. Нерпи відносяться до сімейства справжніх тюленів.

2. В залежності від виду, вони можуть жити в солоній, так і в прісній воді арктичних, субарктичних або помірних зон.

3. В даний час відомо три види нерпи: два з них морські, а один — прісноводний.

4. Всі нерпи, особливо прісноводні, є живими реліктами, що збереглися на Землі ще з кінця третинного періоду.

5. Нерпи схожі на тюленів, у них веретеноподібний тулуб, невелика голова і кінцівки, що перетворилися в процесі еволюції в ласти, завдяки чому нерпи чудово плавають і пірнають.

6. Шия у нерпи слабо виражена, деколи навіть може здатися, що її немає зовсім, а тулуб просто переходить у невелику голову з сплющеним черепом, що плавно переходить у трохи видовжену морду.

7. В цілому, голова в нерпи трохи схожа за формою на котячу, якщо не вважати того, що морда у неї більш витягнута. Вуха у нерпи відсутні, їх заміняють слухові проходи, непомітні зовні.

8. Очі у цієї тварини великі темні і дуже виразні. Особливо великими здаються очі у дитинчат нерпи: величезні і темні, вони здаються ще більш контрастними на тлі світлої вовни і надають маленькій нерпі схожість не то з совенком, не то з якоюсь інопланетною істотою.

9. Завдяки третім повікам, наявних у нерп, вони можуть плавати і пірнати без побоювання пошкодити очі. Однак на відкритому повітрі очі нерпи мають звичай сльозитися, з-за чого створюється враження, що тварина плаче.

10. У тілі нерпи є великий жировий прошарок, що допомагає цій тварині виживати в суворих умовах холодного клімату і не замерзати в крижаній воді.

11. Ці ж запаси жиру можуть допомогти нерпі пережити і тимчасову голодування в період відсутності і завдяки їм же тварина може годинами лежати і навіть спати на поверхні води.

12. Шкура у нерпи дуже міцна і міцна. Вона покрита короткою, щільною і твердою шерстю, також оберігає тварину від переохолодження як в холодній воді, так і на льоду або на березі.

13. Між пальцями у цих тварин є перетинки, а на передніх ластах, крім того, ще й потужні кігті, завдяки яким нерпа проробляє лунки по льоду для того, щоб вибратися на сушу або ж для того, щоб підніматися до поверхні води, за ковтком свіжого повітря.

14. Колір шерсті у нерп в залежності від виду може бути темно-сріблястим або коричневим, при цьому його нерідко покривають більш темні плями.

15. Існує три види нерп. Кільчаста нерпа населяє помірні води Тихого і Атлантичного океанів і Північний Льодовитий океан.

16. У Росії кільчаста нерпа зустрічається у всіх північних морях, а також в Охотському і Беринговому морі.

17. Каспійська нерпа є ендеміком Каспійського моря.

18. Байкальська нерпа не зустрічається більше ніде у світі, крім озера Байкал.

19. Деякі вчені припускають, що всі види нерп пов’язані один з одним спільним походженням, причому, родоначальником каспійського і байкальського видів називають кільчасту нерпу, яка приблизно два мільйони років тому емігрувала в Байкал і Каспій і там еволюціонувала в два нових види.

20. Однак, є й інша версія, згідно з якою, у кільчастої і байкальської нерпи просто був загальний предок, що з’явився пізніше, ніж навіть каспійський вид нерпи.

21. Всі три види відрізняються один від одного забарвленням і, частково, розмірами.

22. Каспійська нерпа найдрібніша з них, її розміри становлять приблизно 1,3 метра в довжину при вазі близько 86 кілограмів.

23. Каспійська нерпа зустрічається вздовж берегової лінії і на скелястих островах Каспійського моря, взимку її також часто можна бачити на дрейфуючих крижинах. У теплу пору року може навіть запливати в гирла Волги і Уралу.

24. Каспійські нерпи їдять рибу і ракоподібних, що живуть в Каспійському морі. Особливо охоче поїдають дрібного оселедця і кільку — саме ці види риби становлять більшу частину їх раціону. Частка ракоподібних мала — вона становить приблизно 1% від усієї кількості корму.

25. Один з видів цих тварин — кільчаста нерпа, був названий так із-за свого незвичайного забарвлення, при якому темні кільця на її шкурі мають світле облямівка.

26. Кільчаста нерпа, або акіб – вид справжніх тюленів, найбільш часто зустрічається в Арктиці: за найскромнішими підрахунками в світі налічується близько 4 мільйонів голів кільчастої нерпи.

27. Поширена акіб в морях Північного Льодовитого океану від Баренцева і Білого на заході до Берингового моря на сході, живе вона і в Охотському, і Балтійському морях, Татарській протоці, Фінській затоці і Ладозькому озері, по Неві піднімається іноді до Санкт-Петербурга.

28. Ця нерпа живе в прибережній зоні, так і у відкритому океані, але частіше вона тримається в затоках, протоках і гирлах річок. Великих регулярних кочівель цей вид не здійснює. У зимовий період нерпа мешкає на льодах.

29. Підвиди кільчастої нерпи: Балтійська кільчаста нерпа, Біломорська кільчаста нерпа, Ладозька кільчаста нерпа, Охотська, або далекосхідна кільчаста нерпа, Сайменская кільчаста нерпа.

30. Підвиду кільчастої нерпи мешкають, головним чином, у полярних або субполярних областях.

31. Біломорська нерпа живе в Арктиці і є найбільш поширеним тюленем в Північному Льодовитому океані.

32. Балтійська нерпа живе в холодних водах північних регіонів Балтики, зокрема, її можна бачити біля берегів Швеції, Фінляндії, Естонії та Росії. Іноді це тварина навіть дістається до узбережжя Німеччини.

33. Два інших підвиди кільчастої нерпи — ладозький і сайменський, є прісноводними і живуть в Ладозькому озері, озері Сайма.

34. Довжина тіла дорослих особин кільчастої нерпи досягає 1,5 метра, вага 40-80 кілограмів. Балтійські екземпляри бувають ще більше – 140 сантиметрів і 100 кілограм. Самці, як правило, трохи крупніше самок.

35. У акіб відмінний зір, слух і нюх, які допомагають тварині знаходити собі їжу і вчасно ховатися від хижаків. Харчуються ці нерпи ракоподібними, молюсками і рибою (колючий бичок, гренландський бичок, щука, навага, сьомга, лосось).

36. Кільчасті нерпи ніколи не утворюють колоній. Найчастіше вони тримаються поодинці, хоча іноді і збираються в невеликі групи, які, втім, не дуже стійкі. Цілий рік вони проводять у морі, для чого їх тіло дуже добре пристосована.

37. Байкальська нерпа – це не тільки ендемік озера Байкал, тобто вона зустрічається тільки тут, але і байкальська нерпа — це єдиний ссавець Байкалу. За морфологічними та біологічними ознаками байкальська нерпа близька до кільчастої нерпи, що живе у морях Крайньої Півночі і Далекого Сходу. Є деякі ознаки подібності цієї нерпи і каспійським виглядом.

38. Походження нерпи в Байкалі залишається досі невирішеним питанням. Більшість дослідників дотримується точки зору І. Д. Черського про те, що нерпа проникла в Байкал з Льодовитого океану через систему річок Єнісей-Ангара в льодовикову епоху одночасно з байкальський омулем.

39. Але є й інша точка зору — про те, що все сімейство справжніх тюленів, до якого належить і байкальський, відбулося у великих прісноводних водоймах Євразії. І лише потім пішло розселення трьох сестринських видів: каспійська нерпа освоїла Каспійське море, кільчаста — Льодовитий океан, а байкальська — найглибше прісноводне озеро.

40. Однак, безсумнівно, що своїм процвітанням і високою чисельністю в Байкалі нерпа зобов’язана саме його глубоководності і особливостям харчових мереж.

41. Поширена байкальська нерпа по всьому озеру, але особливо багато її в його північній і середній частинах. Найулюбленішим місцем проживання нерпи є Ушканьи острови, що знаходяться на території Національного парку «Забайкальський».

42. Основа харчування байкальської нерпи — голомянка і бички. У рік вона з’їдає близько тонни риби. У пошуках їжі нерпа пірнає на глибину до 200 метрів і залишається під водою 20-25 хвилин.

43. Раніше вважалося, що байкальські нерпи завдають великої шкоди популяції сігов, але, як виявилося пізніше, ті попадаються їм лише випадково і загальна кількість осетрових риб в раціоні нерпи становить не більше ніж 1-2%.

44. Нерпу називають символом Байкалу, таким же, як знаменитий байкальський омуль, її зображення використовуються на емблемах. Це дуже цікавий об’єкт екологічного туризму.

45. Щорічно для того, що б побачити і по можливості сфотографувати її на Байкал приїжджає багато любителів живої природи. Основний потік екотуристів їде на Ушканьи острова, де підготовлені умови для зйомки.

46. Вважається, що у байкальської нерпи немає природних ворогів у природі: небезпека для неї представляє тільки людина. Тим не менш, не часто, але трапляється, що на цих тварин полює бурий ведмідь.

47. Дитинчата байкальської нерпи зазвичай бувають надійно укриті всередині лігва, адже у відсутність матері, що подалась на пошуки корму, вони можуть стати здобиччю лис, соболів або орланів-білохвостів.

48. У кільчастої нерпи, що мешкає в льодах Арктики, ворогів куди більше. Саме нерпи є головною частиною раціону білих ведмедів, а песці і великі полярні чайки полюють на їх дитинчат. У воді небезпеку для кільчастих нерп представляють касатки і гренландські полярні акули. Іноді на них можуть полювати і моржі.

49. Всі нерпи — тварини, що ведуть переважно одиночний спосіб життя. Тільки в період розмноження вони збираються зграями. Але навіть при цьому кожна нерпа намагається триматися відокремлено і відганяє родичів обуреним фирканням.

50. Найменша серед підвидів нерп – ладозька нерпа, що мешкає власне в ладозькому озері має довжину тіла не більше 135 сантиметрів при вазі до 40 кілограмів.

51. Нерпа більшу частину свого життя проводить у воді. Вона чудово пірнає і може провести під водою до 70 хвилин в залежності від виду. Під час пірнання слухові проходи і ніздрі тварин закриваються, так, що під водою вона може дихати тільки завдяки великому обсягу своїх легенів і того запасу повітря, який в них помістився.

52. Нерідко ці тварини навіть сплять на поверхні води, причому сон у них на диво міцний: траплялося, що люди, підпливши до сплячих нерпів, спеціально перевертали їх, а ті при цьому навіть і не думають прокидатися.

53. Зиму нерпа проводить під водою, лише зрідка піднімаючись до поверхні води для того, щоб зробити новий ковток свіжого повітря. На лід або на сушу ці тварини починають вибиратися ближче до початку весни, коли настає сезон розмноження.

54. Причому, як правило, у нерп є улюблені місця для лежбищ, де вони і збираються для того, щоб продовжити свій рід.

55. Нерпи тільки на землі можуть здаватися незграбними і неповороткими створіннями. У воді ж вони активні, енергійні і майже невтомні. Під водою швидкість пересування нерпи може становити 25 км/год, хоча в спокійній обстановці ці тварини плавають значно повільніше.

56. На березі нерпи пересуваються за допомогою передніх ластів і хвоста, перебираючи ними. У разі появи небезпеки починають перестрибувати, голосно ляскаючи при цьому по льоду або землі передніми ластами і відштовхуючись від твердої поверхні хвостом.

57. Морські нерпи холодних широт на відміну від прісноводних, незалежно від пори року, вважають за краще проводити велику частину часу на льоду або на березі, а не в воді, куди вони пірнають лише з разі небезпеки або для того, щоб добути їжу.

58. Статевий диморфізм зовні виражається в тому, що особини різної статі відрізняються один від одного розмірами. Причому, якщо у байкальської нерпи самки бувають більшими, ніж самці, то у каспійської нерпи, навпаки, самці крупніше.

59. В залежності від виду і статі, нерпи досягають статевої зрілості на 3-7 році життя, причому самці дорослішають пізніше самок. Дитинчат ці тварини приносять або щорічно, або через 2-3 роки після попередніх пологів. Самки нерпи народжують, в основному, одного дитинчати, але трапляється і 2-3 дитинчати за один раз.

60. Трапляється, що якийсь відсоток самок після спарювання потомства так і не приносять. Як правило, такі «пустовки» трапляються у 10-20% байкальських нерп щорічно.

61. Причини цього досі залишаються нез’ясованими: чи це відбувається з-за природного регулювання рівня чисельності поголів’я, то просто не всі самки, тимчасово призупинили розвиток зародків, відновлюють його через деякий час. Також не виключається, що це явище може бути пов’язане з якими-небудь перенесеними самкою захворюваннями або несприятливими умовами існування.

62. Спаровуються нерпи звичайно навесні, а потім 9-11 місяців триває період вагітності. Самки народжують на льоду, в цей час вони і їх новонароджені дитинчата є дуже уразливими для хижаків і для мисливців.

63. Забарвлення малюків відрізняється від забарвлення дорослих особин: так, дитинчата байкальської нерпи з’являються на світ білими, звідки і походить їх назва — бельки.

64. Перший час мати годує малюка молоком, після чого дитинча поступово переводиться на дорослий раціон, що складається з риби та безхребетних. До того часу, коли це станеться, він встигає повністю перелиняти і змінити забарвлення хутра на те, що властиво дорослим особинам.

65. Байкальські нерпи ще до родів будують спеціальні лігва зі снігу, де місяць або півтора вигодовують дитинчат виключно молоком. В залежності від погодних і температурних умов лактація може тривати від 2 до 3,5 місяців.

66. Нерпа — єдина тварина, яка вміє навмисно припиняти і відновлювати внутрішньоутробний розвиток своїх майбутніх дітей. Найчастіше це трапляється під час затяжних і дуже холодних зим, коли народженим в термін малюкам просто не вижити.

67. Самці не беруть ніякої участі у вихованні потомства, тоді як самки продовжують піклуватися про малюків до тих пір, поки ті не навчаться жити самостійно. Після того, як дитинчата відлучаються від матері, самка нерпи знову може паруватися, але іноді сезон розмноження для неї настає і раніше: коли попереднє дитинча ще годується молоком.

68. Влітку кільчасті нерпи тримаються переважно в прибережних водах і місцями утворюють на каменях або галькових косах невеликі залежки. Восени в міру замерзання моря більша частина звірів йде з прибережної зони в глиб моря і тримається на дрейфуючих льодах.

69. Менша частина тварин залишається на зиму біля берегів і тримається в затоках і бухтах. У цьому випадку ще на початку замерзання моря нерпа проробляє в молодому льоду отвори — лазки, через які виходить з води.

70. Б увають отвори і меншого розміру, які використовуються лише для того, щоб дихати через них. Нерідко отвір лазки заноситься товстим шаром снігу, в якому нерпа влаштовує нору без вихідного отвору назовні. В такому зручному місці вона відпочиває, будучи невидимим для ворогів, головним чином білих ведмедів.

71. Нерпа є цінним об’єктом промислу. Вона дає хутряні шкури, жир і м’ясо. М’ясом нерпи годують песців, з хутра виготовляють шапки, використовують його для підбиття мисливських лиж.

72. Нерпяче м’ясо вживають в їжу, особливо ніжне м’ясо у молодих нерпят, а ласти нерпи, відварені у воді, вважаються ласощами. У старовину нерпячий жир застосовувався у шкіряному виробництві і в миловарінні.

73. Промисел нерп і привів у результаті до скорочення кількості цих тварин. І, хоча в даний час вживаються всі зусилля для того, щоб не дати нерпам зникнути, одному з їх видів загрожує повне вимирання.

74. В даний час два види нерп — байкальська і кільчаста, відносяться до цілком благополучних видів і їм присвоєно статус «Викликають найменші побоювання».

75. А ось каспійської нерпі не так пощастило: через господарської діяльності людини, що веде до забруднення Каспію, цей вид знаходиться під загрозою зникнення. І, хоча в даний час вживаються всі зусилля для відновлення колишньої чисельності каспійських нерп, їх кількість рік від року неухильно зменшується.

76. Прожити нерпи можуть в середньому 40-55 років. Статева зрілість наступає на 4-6 році життя. Самки здатні плодоносити до 35-40 років.

77. Вік нерп легко можна впізнати по річним кільцям на їх іклах і пазурах. І це — їхня унікальна особливість, не більше властива жодній тварині в світі.

78. Найбільші скупчення нерпи спостерігаються навесні на кригу під час цуценята, линьки та парування. Особливо це характерно для морів Далекого Сходу, де за один день плавання в льодах можна спостерігати багато сотень, а іноді і тисячі звірів. Частіше нерпи лежать групами по 10-20 голів, але бувають скупчення в сотню і більше звірів.

79. Нерпи — дивовижні тварини. Вони володіють живим і цікавим характером і легко піддаються дресируванню.

80. У природних умовах вони люблять підпливати до коробля коли той дрейфує і стежити за ним.