Це величезний мегаполіс, що розкинувся на вражаючій площі.
Мехіко не схожий ні на одне інше місто світу.
Мехіко займає перше місце відразу за кількома номінаціями: 1) це найбільша столиця Латинської Америки. 2) це найбільше і найбільш густонаселене мексиканське місто. 3) це найбільше на Землі місто з іспаномовним населенням.
У Мехіко проживає п’ята частина всього населення Мексики.
У Мехіко з урахуванням передмість проживає більше 22.000.000 чоловік, що робить цю міську агломерацію четвертою за чисельністю населення в світі.
Це дивовижне мальовниче місто поєднує в собі, здавалося б, непоєднуване. Тут є величезні блискучі хмарочоси і жебраки нетрі, старі квартали колоніальних часів і новобудови а-ля «хрущовка». У Мехіко існують сучасні технології і старий побут, який цілком можна назвати сільським.
Мехіко по протяжності поступається тільки Токіо і Нью-Йорку, а в межах Латинської Америки і займає лідируючу позицію.
Мехіко — центр соціальної, економічної, наукової та політичної сфер.
Мода, розваги, туризм, мистецтво і культура – все це робить місто головною ареною країни, де щорічно розгортаються політичні мітинги, барвисті фестивалі і багатолюдні свята.
Засновниками Мехіко вважаються стародавні ацтеки, які спочатку були кочівниками і займалися полюванням на диких звірів або рибальством.
В околицях столиці Мексики вони з’явилися в XIII столітті. Згідно з легендою, до цього місця ацтеків привело вказівку бога сонця Уіцілопочтлі. Саме тут древній народ зустрів орла, який сидів на кактусі зі змією в дзьобі: про цей орієнтир і говорили вищі сили.
Так, в 1325 році серед мальовничих пейзажів долини озера Тескоко виріс Теночтітлан – столиця держави ацтеків, назва якої переводилося як «Будинок кактусової скелі».
Місто значних розмірів перетиналося безліччю каналів, які полегшували місцевому населенню доступ до води. Тут були зведені і дамби з підвісними мостами, полонили уяву європейських гостей, які прозвали Теночтітлан ацтекської Венецією.
До XVI століття Теночтітлан досяг апогею свого розвитку, ставши одним з найпрекрасніших і густонаселених міст Західної півкулі.
На жаль, Теночтітлан проіснував недовго: поява Ернана Кортеса, який шанувався ацтеками як світлошкірий Кецалькоатль, через час спровокувало конфлікт. Незважаючи на те, що він обернувся поразкою для іспанців, Кортес не хотів здаватися.
Через два роки конкістадор знову висадився біля Теночтітлана з армією, яка значно збільшилася в розмірах, і незабаром оголосив столицю ацтеків власністю іспанської корони.
Іспанські конкістадори перейменували захоплений ними Теночтітлан, давши йому сучасну назву. Місто остаточно припинило своє існування в 1521 році, поступившись місцем Мехіко – столиці Нової Іспанії.
Насамперед конкістадори осушили озеро, усвідомивши нездатність підтримувати зведений ацтеками водостік. Це рішення все ще дає про себе знати просіданням грунту і як наслідок руйнуванням важливих історичних пам’яток.
На початку XIX століття в Мехіко спалахнуло народне повстання-ознака кровопролитної війни за незалежність від іспанських панів. Завершилося воно лише до 1821 року, коли Мексика знайшла довгоочікувану свободу, а Мехіко був проголошений столицею країни.
До наших днів дійшли дві версії походження назви мексиканської столиці. Згідно з першою, топонім зобов’язаний своїй появі ацтекському племені нахуа, які називали себе мешика (mēxihcah на мові науатль). До кореня “mēxi”- надалі приєднали суфікс – “co”, створивши тим самим назву населеного пункту зі значенням»місто; місце, де живуть люди”. Повна ж історична назва перекладається як “місто племені мешика серед твердих кактусів”.
Конкістадори запозичили ацтекське слово “мешика”, яке за правилами іспанської мови в епоху Середньовіччя зберігало за собою первісну вимову. Втім, з XVI століття глуха згодна стала звучати інакше. Саме цей варіант ми чуємо і до цього дня.
Друга версія прикрашена язичницькими мотивами: так, місто нібито був названий ім’ям Мехітлі – бога війни.
Мексиканська столиця розташована на висоті понад 2200 метрів над рівнем моря.
Так як побудований Мехіко на озері, він поступово тоне. Причому досить швидко, окремі райони занурюються зі швидкістю більше 10 сантиметрів на рік.
Так що мексиканська столиця “тоне” так само швидко, як і індонезійська, Джакарта. Але, на відміну від Джакарти, Мехіко не загрожує затоплення.
Погода в Мехіко завжди радує туристів м’якістю і прихильністю до будь-яких видів діяльності: будь то тривала Оглядова екскурсія або відвідування численних музеїв міста.
Тому Мехіко підходить для подорожі в будь-який час року. Тут ви не зіткнетеся ні з різкими змінами клімату, ні з лякаючими амплітудами температур.
Зима в Мехіко здивує туристів температурою + 17…+20 °C і вище вдень і + 5…+ 7 °c Вночі. Навесні тут дуже комфортно, але місяць травень тут – час циклонів і наближається сезону дощів.
А відвідуючи столицю Мексики влітку, необхідно подбати про наявність парасольки. Тут з червня починається дощовий період, який триває до початку жовтня. Вдень повітря нагрівається до + 30 °C, вночі опускається до +15 °C.
Осінь в Мехіко – найкращий час для подорожі сюди. Тут Оксамитовий сезон. Дощі випадають все рідше. Температура повітря піднімається до +23 °C в денний час, а вночі знижується до + 12 °C. акліматизація в Мехіко проходить в рекордно короткі терміни.
На території Мехіко його жителям і гостям міста доступні п’ять основних видів транспорту: автобус, трамвай, тролейбус, метро і таксі.
Громадський транспорт в Мехіко розвинений дуже добре, краще, ніж в більшості міст усього світу. Туристи можуть вибрати будь-який клас автобусів: перший, другий або люкс. По Мехіко курсують і автобуси приватного типу-песеро. Їх маршрут індивідуальний і уточнюється у водія.
Представниці прекрасної статі можуть подорожувати по столиці на “жіночих” автобусах, не побоюючись нав’язливих спроб місцевих жителів познайомитися. Транспорт відрізняється рожевою наклейкою на склі.
Проїхатися у вагончику трамвая можна лише там, де немає іншого транспорту. Трамвайна лінія столиці об’єднує 18 зупинок.
У Мехіко є і чудова тролейбусна мережа, яка об’єднує 11 ліній. Утворюють їх стовпи пофарбовані в характерний темно-зелений колір. Але цей вид транспорту більш повільний в порівнянні з іншими, тому не такий популярний серед туристів.
МЕТРО В МЕХІКО
Метрополітен Мехіко – найбільший в Латинській Америці. Він об’єднує 12 ліній, які перетинають всі райони столиці і включають близько 200 станцій. Метрополітен тут примітний тим, що назви станцій «дублюються» піктограмами – вимушені заходи для мексиканців, які не вміють читати, але такими графічними підказками можуть користуватися і туристи.
Ще одна характерна особливість столичного метро – “поділ” вагонів. У годину пік перші три вагони призначені тільки для жінок. Це дозволяє уникнути зайвої уваги з боку чоловічої половини населення. Крім цього, тут можуть перебувати і діти молодше 10 років.
Крім метрополітену, тут є ще й метробуси – курсують по особливих виділених смугах автобуси, вхід на які здійснюється через станції з турнікетами. У них теж жінкам відведений перший вагон, щоб уберегти від можливих докучань гарячих мексиканських чоловіків.
А туристи, в основному, вважають за краще пересуватися по місту на таксі.
По неділях в Мехіко можна абсолютно безкоштовно взяти в оренду велосипед і покататися по місту, причому неважливо, турист ви або місцевий житель. Пунктів видачі велосипедів в центрі досить багато.
Доїхати до Мехіко можна з будь-якого міста Мексики на автобусі, скориставшись послугами транспортної компанії ADO.
Але так як Мехіко не розташований в прибережній зоні, дістатися до міста на поромі неможливо. Єдиний варіант – відправитися в круїз до будь – якого з морських курортів країни (Острова Косумель, Веракруса, Енсенади, Акапулько або Канкуна), а звідти-до столиці.
Мехіко – місто, сучасне в усіх відношеннях. Його історичний центр виглядає дуже пристойно. Але, хоча старі райони Мехіко виглядають о симпатично, в них зазвичай небезпечно.
Столичні райони в Мехіко дуже оригінальні і неповторні. Туристам складно знайти між ними хоча б віддалене схожість. Одні з них дарують гостям Мехіко несподіваний спокій, інші рясніють пам’ятками, а в третіх не можна сподіватися на міцний сон через бурхливу нічну діяльність городян.
Вдень в Мехіко багато районфі цілком безпечні. Але ночами, коли вулиці порожніють, виходити на вулицю вкрай не рекомендується
У Мехіко туристи знайдуть, що купити; товари привозять сюди з усієї Мексики. Треба пройтися по району Рожева зона, Сона-Роса (Zona Rosa) — тут продають одяг, антикваріат, предмети мистецтва і багато іншого. У цьому районі розташований і магазин мережі Fonart (Londres, 136а); ця мережа підтримується урядом, її магазини є по всій країні.
Вони продають якісні ремесла, включаючи скляний посуд, настінні прикраси та кераміку. Торгуватися тут не прийнято – ціни встановлюються державою, і вони цілком доступні.
На відстані трохи більше кілометра від головного парку міста Аламеда Сентраль (Alameda Central) розташований район Ла-Сьюдадела (La Ciudadela – цитадель). Сюди приходять за покупками в Centro Artesanias La Ciudadela і на відкритий ринок на Plaza del Buen Tona. На цих майданчиках продають ремісничі вироби з усієї Мексики за цінами, прийнятними ще до того, як ви почнете торгуватися.
Північніше парку Чапультепек розташований Polanco, район шикарних магазинів: модних бутиків, сигарних і ювелірних крамниць; тут продаються і шкіряні вироби. Якщо ви хочете придбати витвір мистецтва, Антикваріат або колекційні вироби, спробуйте зайти в Bazar de la Roma в Colonia Roma. Дрібнички можна придбати на Bazar Artesanal de Coyoacan.
Кухня Мексики пікантна і самобутня – з цієї причини її удостоїли окремої позиції в списку спадщини ЮНЕСКО. Традиційні страви поєднують риси іспанської, індійської та ацтекської кулінарії.
Основні інгредієнти – м’ясо, морепродукти, овочі, зернові культури і боби. Випічка не обходиться без кукурудзяної муки, а особливо – кулінарні «пам’ятки» країни: начос, тамалес, посолес, тортилья і такос.
Автомобільні пробки – одна з головних проблем Мехіко, поряд з напруженою криміногенною обстановкою.
Щоб якось розвантажити автомобільні дороги, а заодно поліпшити екологію, місцева влада прийняла цікавий закон – автомобілі віком старше 8 років в столиці заборонено експлуатувати 1 день щотижня, причому протягом місяця в ці дні повинна потрапляти хоча б одна субота.
Ще один мінус Мехіко – через сильно забруднене повітря над містом постійно висить шапка смогу.
Дивно, але в середньому чисельність населення мексиканської столиці подвоюється кожні 20-25 років.
У українській мові назви “Мехіко” і “Мексика”пишуться і вимовляються по-різному, але в інших мовах і країна, і місто позначаються одним і тим же словом – “Mexico”.
Мексиканська столиця двічі приймала Олімпійські ігри. Так само в Мехіко два рази проходив фінал чемпіонату світу з футболу.
Саме в Мехіко, в 1975 році, пройшла перша Всесвітня конференція ООН, присвячена становищу жінок у світі.
Тут дуже багато книжкових магазинів. Читання у місцевих жителів популярне, а читаюче населення – хороший показник культурного стану країни.
У Мехіко, як і по всій Мексиці в цілому, широко поширений релігійний культ Санта Муерте (“Свята Смерть” по-іспанськи), що поєднує елементи католицизму і традиційних індіанських вірувань. Ватикан дивиться на нього досить косо.
Національний університет Мехіко є найбільшим в Західній півкулі за кількістю студентів. З ним не зрівняється жоден університет навіть в США або Канаді.
Так як вся Мексика лежить в зоні підвищеної сейсмічної активності, Мехіко теж часто стрясають землетрусу. Слабкі підземні поштовхи відбуваються майже тут кожен день.
У Мехіко є цілих 50 міст-побратимів в різних країнах.
Так як Мехіко не є курортним містом, для туристів тут немає різкого підвищення цін на житло, продукти та оглядові екскурсії.
