Це письменник, книги якого читали майже всі з нас.
Даніель Дефо – знаменитий представник доби Просвітництва.
Творчість Дефо, якого більшість людей знає лише як автора «Робінзона Крузо», дуже широка та різноманітна. Вплив Д. Дефо на європейську літературу не обмежується його найвідомішим романом.
Окрім знаменитого роману «Пригоди Робінзона» автор залишив спадщину у вигляді 500 художніх та публіцистичних текстів. Всі вони стали відомими не тільки в Англії, а й у всьому світі.
Даніель Дефо народився Лондоні 1660 року. Точна дата народження невідома, оскільки церковні записи того часу були знищені пожежею.
Його батько носив ім’я Джеймс Фо і був досить заможним торговцем м’ясом, який володів також власним заводом свічок. Мати Даніеля померла, коли хлопчикові було всього 8 років.
Даніель Фо соромився свого походження, тому змінив це при народженні прізвище і зарахував себе до дворян. Він додав частку “Де”, щоб надати прізвищу “дворянське” звучання, оскільки у деяких країнах Європи тієї епохи дворянські прізвища починалися з частки “де”. Вже, будучи дорослим, Даніель, додавши дві літери до прізвища, перетворив її на свій літературний псевдонім Дефо, під яким його знає весь світ.
Батько готував хлопчика до церковної кар’єри і у віці 14 років віддав його в семінарію, бажаючи бачити сина священнослужителем.
Даніель був здатним і закінчив не лише школу, а й академію. Під час навчання у нього з’явився інтерес до класичної літератури та мов. Ще будучи студентом, він уже писав вірші на релігійні теми та опанував кілька іноземних мов.
Даніель здобув церковну освіту і хотів стати пастором, але вирішив не пов’язувати своє життя з церквою. Але першими творами Дефо стали вірші на релігійні теми. Перспективи духовної кар’єри незабаром поступилися місцем більш реальним комерційним ідеям, і священик, що не відбувся, зайнявся торгівлею.
Після закінчення навчання Дефо працював у оптового торговця панчохами. Вроджена комерційна жилка дозволила йому у двадцятирічному віці відкрити виробництво панчох. Це підприємство протягом 10 років забезпечувало йому добрий дохід.
Продовжуючи займатися комерцією, він потім купив завод із виготовлення цегли та черепиці, але повністю прогорів. За цими бізнес-проектами були інші, але всі вони були приречені на невдачу.
Пізніше він торгував у країнах Європи будівельними матеріалами, вином та тютюновими виробами.
Завдяки торгівельній діяльності, Даніель отримав можливість багато і довго подорожувати. Він побував у всіх країнах Піренейського півострова, де знайомився з місцевою культурою, літературою та підтягував знання у мовах.
.Життя Даніеля було різноманітним і насиченим. У молодому віці він почав цікавитися політикою і був учасником повстання проти короля Якова II. За участь у заколоті зазнав гонінь і переховувався у різних містах від тюремного переслідування.
Після вигнання Якова II на престол вступив Вільгельм III, що дозволило буржуазії зайняти свої позиції нарівні з аристократією. Даніель повертається, щоб зайнятися своїми комерційними справами. У цей час його починає цікавити журналістика.
Даніель Дефо був одним із найбільш значущих політиків своєї епохи – хоча офіційно у нього не було придворної посади, він не обіймав жодних державних посад, але при цьому письменник міг впливати на рішення короля та уряду. Великобританії.
Одне одним з’являються публіцистичні твори Дефо. У 1701 році Даніель Дефо склав памфлет «Чистокровний англієць», в якому розкритикував аристократію. 80 тисяч екземплярів миттєво було розпродано.
Але популярність стала карою у вигляді триразового стояння біля ганебного стовпа, величезного штрафу і ув’язнення в камеру. Громадянська та ділова репутація Дефо похитнулися, його комерційна діяльність з виробництва черепиці була згорнута.
Через рік Даніеля випустили на волю, але за умови, що він виконуватиме секретні завдання корони. Перебуваючи у в’язниці під час розслідування, він встиг написати і поширити твір “Гімн ганебному стовпу”, тож потім, коли його самого прикували до нього, натовп вітав його із захопленням і закидав Дефо квітами.
Під час ув’язнення Дефо почав працювати над газетою “Огляд справ Франції”. Саме ця газета вважається першим періодичним виданням в Англії.
На допомогу Дефо прийшов міністр Роберт Харлі. В 1704 він дав йому роботу в періодичному виданні «Ревю». Дефо до 1713 року працював журналістом і редактором, а його коментарі політичного характеру ще довго залишалися найпопулярнішими.
Дефо продовжує наполегливо працювати у сфері журналістики. Одночасно з-під його пера виходять і мистецькі твори.
Його чудовий роман «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» побачив світ 1719 року. На хвилі приголомшливого успіху автор пише «Даліві пригоди Робінзона Крузо» і через рік – ще одне продовження.
У продовженні роману про Робінзона Крузо, мало кому відомому в Україні герої подорожують Євразією, в тому числі й Росією, точніше, Московією, як її називає автор. Але ці романи прохолодно були прийняті публікою, і не наблизилися за популярністю та успіхом до першої частини. Продовження не видавалося російською.
Перу Даніеля Дефо належить понад півтисячі творів різних жанрів: романів, памфлетів і журнальних статей (у тому числі про психологію та надприродні явища).
Це романи «Радості та прикрості Моль Флендерс», «Щаслива куртизанка, або Роксана», «Життя, пригоди та піратські подвиги уславленого капітана Сінглтона», а також праці «Морський торговельний атлас», «Подорож по всьому острову Великобританія» інші.
У 1724 році в Лондоні була видана книга “Загальна історія пограбувань і смертовбивств, вчинених найзнаменитішими піратами”, яка і сформувала існуючий нині образ типового пірата. Книга була видана під псевдонімом “Чарльз Джонсон”, але переважна більшість істориків вважає, що її автором був Даніель Дефо.
Дефо називають засновником британської розвідки. Справа в тому, що в Англії тієї епохи існувало дві політичні партії, вігі та торі. Відомо, що Даніель Дефо підтримував вігів, але під загрозою в’язниці став агентом партії торі. Його таємна діяльність тривала багато років, і одного разу вона стала надбанням громадськості, що скомпрометувало його на все життя.
Ймовірно, саме Дефо вигадав саму концепцію служби розвідки. Ця ідея спала йому на думку під час ув’язнення, і пізніше він, добре пропрацювавши, надав її владі.
Дефо писав як прозу, а й поезію. Загалом Дефо видав дві поеми, добре прийняті публікою. Це “Чистокровний англієць” та “Гімн ганебному стовпу”. Писав він і менш масштабні вірші.
Найкращим втіленням літературного таланту Дефо став роман «Робінзон Крузо». Підставою для написання роману стала реальна подія 1704 року, коли моряк із Шотландії посварився з капітаном і висадився на невідомий острів у Тихому океані зі скромним запасом зброї та провіантом. Він прожив там 4 роки, поки шотландця не забрало судно, що проходило повз.
Основна теза, на якій базується роман у тому, щоб показати людину розумною соціальною істотою. Тому автор будує життя свого героя за законами людської цивілізації.
Перше видання «Робінзона Крузо» вийшло без вказівки імені автора на обкладинці – Дефо побоювався, що його слава скандального публіциста може відштовхнути читачів. Роман, автору якого на той момент було 59 років, чекав величезного успіху.
Велика частина інших романів Даніеля Дефо теж являли собою фіктивні автобіографії, як і у випадку з “Робінзоном Крузо”, але їхніми героями були інші персонажі – авантюристи, злодії та інші шахраї. При цьому вони не стали особливо популярними.
Загалом Даніель Дефо написав дев’ять повномасштабних романів, але більшість із них була невисоко оцінена критиками та публікою. Крім “Робінзона Крузо”, заслуговує на увагу хіба що “Щоденник чумного року”, який розповідає про чуму в Лондоні і частково заснований на щоденнику Габріеля Фо, дядька письменника, який пережив цю епідемію.
Письменник є основоположником економічної журналістики. Протягом усього життя Даніель Дефо співпрацював з різними журналами, і писав публікації про різні речі. Сімейне життя, економіка, психологія надприродні явища – він розбирався у всьому, або вважав, що розуміється.
Він був одним із перших літераторів, які захопилися жанром роману. До XVII століття роман був особливо популярний. Дефо допоміг популяризувати його в рідній країні, тому що його твори набрали шалену популярність в Англії, згодом в інших країнах. Після цього у жанрі роману почали працювати й інші літератори. Тому деякі дослідники вважають Дефо родоначальником творчості англійських романістів.
Роман Дефо “Радості та прикрості знаменитої Молль Флендерс” був написаний у 1722 році, але через слизькі теми та відверті подробиці, описані в ньому, за межами Англії він довгий час не видавався через заборони цензури. У США, наприклад, перше його видання відбулося 1930 року, більш ніж через два століття після виходу.
Даніель Дефо ніколи не відвідував тих країн, які описані в його книгах. Але він умів чудово описувати те, що ніколи не бачив на власні очі, так добре, що це виглядало дуже переконливо, особливо для недосвідченого читача.
Він привніс у літературу тему самотності людини на тлі природи, що призводить до духовного вдосконалення та розкріпачення.
Крім написання творів Даніель Дефо займався підприємництвом, видавничою діяльністю, добре знався на політиці.
Маючи талант публіциста, він своїми памфлетами торкався гострих тем суспільного і політичного життя Англії. Виступав на захист свободи слова та здорового глузду.
Його публіцистика мала вплив і уряд, і короля, і простий народ. Створені ним художні твори несли просвітницькі ідеї, характерні для багатьох творів тієї епохи.
Відомо, що за свою літературну кар’єру письменник використав щонайменше 198 псевдонімів.
Першим перекладачем роману російською мовою про Робінзона був Лев Толстой.
За кількістю екземплярів роман «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» довго займав виняткове місце не тільки серед творів Даніеля Дефо, а й у книжковому світі взагалі.
Роман про Робінзона Крузо може побити рекорд за кількістю екранізацій.
У Дефо та його дружини Мері було вісім дітей.
Дефо мав дивовижний талант і багату уяву, що зроблено його великим творцем, але, на жаль, не принесло йому багатства.
Письменник неодноразово намагався розпочати власний бізнес, але раз-по-раз у нього нічого не виходило. Він залазив у борги і починав знову, але фінансового успіху прийти йому так і не вдалося. Усі комерційні починання Дефо завжди закінчувалися банкрутством.
В останні роки життя Даніель проживав у крайній бідності. Йому навіть довелося залишити сім’ю, щоб втекти від кредиторів.
Зневірившись, він вирішує обдурити свого видавця і втікає. Через деякий час видавцеві вдалося вирахувати місцезнаходження Дефо, і навіть напасти на нього зі шпагою. Але письменнику вдалося вивернутися.
БЮСТ ПИСЬМЕННИКА В МУЗЕЇ ЙОГО ІМЕНІ
Останні кілька років життя Даніель Дефо провів у лондонських нетрях, куди йому довелося втекти від кредиторів. Він був повністю зруйнований і вів життя вкрай бідної людини.
Постійні поневіряння привели його до віддаленого району Лондона, де він помер у орендованій квартирі 24 квітня 1731 року на руках у чужих людей.
Після його смерті господині будинку, що дала притулок хворому старому, навіть довелося скромно поховати його за свій рахунок на простому цвинтарі, а потім розпродати невелике майно покійного, щоб покрити свої витрати на похорон.
ПАМ’ЯТНИК НА МОГИЛІ ДЕФО
Звістка про смерть письменника не сколихнула суспільство, у пресі з’являлися некрологи, сповнені сарказму. Могила його, заросла травою, була недоглянутою, і лише через 100 років на її місці поховання Дефо спорудили пам’ятник великому письменникові.
Острів у Чилі носить ім’я Робінзона Крузо.
А в Шотландії та місті Тобольськ встановлені пам’ятники Робінзону Крузо.
