Теодор Драйзер — відомий американський письменник, журналіст і громадський діяч.
Він — найбільший американський письменник — реаліст XX століття, автор романів, п’єс, нарисів, оповідань.
Суворою та непохитною боротьбою за правду життя він відкрив ХХ століття американської літератури, повернув їй живе дихання, проклавши шлях плеяді найбільших американських письменників нашого часу.
Його творча спадщина вражає своєю обширністю та різноманітністю. Навряд чи знайдеться читач, який ніколи не чув про такі романи, як «Сестра Керрі», «Дженні Герхардт», «Американська трагедія» та інші.
Ці книги виходять по всьому світу багатотисячними тиражами, перекладені багатьма мовами світу, примножуючи ряди шанувальників творчості Драйзера, незважаючи на те, що вперше видано багато років тому. Згодом деякі романи були екранізовані, отримавши таким чином друге життя.
Повне ім’я письменника – Теодор Херман Альберт Драйзер.
Теодор Драйзер народився 27 серпня 1871 року в США на Середньому Заході в невеликому містечку Терре – Хот у штаті Індіана в сім’ї емігрантів.
Сім’я його була, як раніше говорили, була інтернаціональною. Його батько Джон Драйзер приїхав до Америки з Німеччини, а мати була слов’янського походження.
Батьки майбутнього письменника були співвласниками шерстопрядильні. Після того, як товар було знищено пожежею, батько був змушений працювати на будівництві. Коли голову сімейства важко покалічило, а потім загинули троє старших синів, сім’я почала їздити Сполученими Штатами. В результаті Драйзери вирішили влаштуватися в провінційному містечку Терре-Хот.
Дитинство Теодора було важким і бідним. Коли вони збанкрутували, батько вдарився в релігію і перестав забезпечувати сім’ю. Мати та діти працювали на випадковій роботі, розносили білизну та збирали вугілля, щоб якось обігріти свою оселю.
ТЕОДОР ДРАЙЗЕР В ЮНОСТІ
Так як дитинство письменника пройшло у злиднях і поневіряннях, Теодор рано розпочав самостійне життя: мив посуд у ресторані, розвозив білизну з пральні, працював на фермі.
В 16 років Драйзер закінчив школу і захопився літературою. Для того, щоб підробити, Теодор поїхав до Чикаго. Там він працював у ресторані, був рознощиком та мийником посуду, прибиральником та офіціантом, різноробом у лавці.
В 1889 Теодор отримав можливість навчання 1 року в Індіанському університеті, так як за нього заплатила його колишня викладачка. Але оскільки коштів на продовження навчання не було, Теодор залишає навчання та працює далі.
Наступні 2 роки він працював клерком, возником, робітником у пральні, збирачем внесків.
Молода людина мріяла здобути хорошу освіту, захоплювалася філософією та літературою. Але через брак грошей університет довелося залишити, Драйзер вирішує спробувати себе на посаді репортера.
Прагнення до літературної творчості привело Драйзера до газети. Працюючи репортером, він зміг докладно вивчити життя країни. Досвід у газеті допоміг майбутньому письменнику стати співробітником різних американських журналів, де він опублікував понад 40 статей та нарисів на різні теми.
Він з 1892 по 1894 роки працює в різних газетах у Чикаго, Піттсбурзі та Сент-Луїсі, після чого переїхав до Нью-Йорка, де його брат Поль Дрессер випускав на той час музичний журнал Every month.
Письменник пройшов приголомшливу журналістську школу, перш ніж почати писати романи, і бачив життя у всій її соціальній роздробленості. Драйзер пропрацював редактором близько трьох років, після чого почав співпрацювати з такими виданнями, як «Метрополітен», «Космополітен» та інші. Потім вирішує писати художню літературу і в 1897 виходять його перші розповіді.
У 1900 Драйзер пише перший серйозний роман «Сестра Керрі». Ця книга Драйзера – дуже вдалий дебют автора. Це історія простої американської дівчини Кароліни Мібер, дочки бідних фермерів, яка приїжджає із провінції до Чикаго з мрією стати театральною зіркою. І стає нею. Але чого це їй варте. Письменник показує, що величезне капіталістичне місто змушує дівчину відмовитись від патріархальної моралі, від елементарної людської чистоти.
Перший роман письменника буржуазна критика прийняла в багнети, назвала роман «аморальним», а автора — «співзрадником молоді». Хоча в «Сестрі Керрі» немає нічого порнографічного або навіть надто вільного, скрізного. У цьому романі Драйзер показує, що гонитва за популярністю за всяку ціну губить талант. Керрі мала справжній і неабиякий дар актриси, але вона розміняла його, догоджаючи публіці, женучись за скоростиглою популярністю.
Буржуазна критика, звичайно, не могла стерпіти замаху на «святе», і не простила письменнику «дискредитації». Сюжет роману Драйзера насправді складається з трагічних картин життя. Один із безробітних каже: «Прокляте настало життя — хоч серед вулиці обкалюй, і ніхто тобі не допоможе!» Ви кажете про американське благоденство — немає цього благоденства, є нещадна конкуренція, звіряча боротьба за існування.
Роман «Сестра Керрі» був заборонений, весь тираж залишився у підвалі видавництва. Але Драйзер не зламався. Він жив важко — заробляв на життя випадковими заробітками, носив речі до ломбарду, голодував, але продовжував писати правду про те американське життя, яке бачив навколо себе.
Його роман «Сестра Керрі» був виданий у Лондоні лише 1904 року і мав великий успіх. Після цього видання вже й у США 1907 року книга вийшла до американського читача.
У своєму першому романі Драйзер намічає основні теми всіх наступних своїх творів. Він окреслює коло своїх письменницьких інтересів, а вони у Драйзера зосереджені на боротьбі з хибними ідеалами нібито щасливого «американського міфу». Але все-таки виходу із цієї ситуації Драйзер не бачить. Його протест досить абстрактний та сумний.
Тільки 1911 року, після роботи на залізниці, а також у редакціях низькопробних журналів, Теодор Драйзер опублікував свій другий роман «Дженні Герхардт». У його основі – доля жінки із простої родини. Але на відміну від попередньої героїні, Дженні була люблячою та відданою дівчиною. Цього разу американська критика до твору поставилася прихильніше.
Незабаром після виходу роману «Дженні Герхард» Драйзер працює над головними романами у своїй кар’єрі письменника – трилогії: «Фінансист», «Титан», «Стоік».
«Трилогія бажання», що складається з романів «Фінансист», «Титан» та «Стоїк» – це широке полотно про еволюцію американського народу. Простежується шлях сина банківського службовця Френка Каупервуда протягом 60-80-х років XIX століття, коли почалися біржові спекуляції, коли почали виникати монополії та синдикати, коли заклали основи своїх капіталів мільярдери – Морган, Рокфеллер, які стали справжніми правителями Америки.
Романом «Фінансист» (1912) письменник почав свою монументальну «Трилогію бажання», куди увійшли ще романи «Титан» і «Стоїк». З винятковою образотворчою силою Драйзер описав побут і звичаї фінансового середовища. Тут представлена країна банків та монополій, виробництва та капіталу. Основний персонаж – американський магнат Френк Каупервуд, «титан без душі та серця», але талановитий та енергійний.
Тема грошей, що стала нав’язливою і в сьогоднішній Україні, займає в трилогії чільне місце. Саме гроші визначають долі героїв. Хоча в якийсь момент Каупервуд (роман «Титан») розуміє, що гроші вирішують не все, він намагається вирішити конфлікт, підкупивши муніципалітет Чикаго та сенат штату, щоб продовжити свою концесію на міський транспорт ще на п’ятдесят років, але перед народними хвилюваннями гроші відступають .
У 1915 році Драйзер пише роман «Геній», а в 1925 році роман «Американська трагедія», в якому він знову висміює американське суспільство та його соціальність.
Ці романи письменника «Геній» (1915) — про деградацію мистецтва в буржуазному суспільстві, та «Американська трагедія» (1925) — про «пеклу та чистилище» американського буття, як говорив сам автор. Останній роман з права вважається шедевром. На цьому зійшлися всі критики, навіть ті, які не брали антибуржуазної спрямованості творчості Драйзера.
Найвідомішим і найпопулярнішим романом стала книга «Американська трагедія». Вона відразу стала літературною сенсацією, а Теодор Драйзер – знаменитим. За визначенням нашого часу цю книгу можна назвати трилером.
«Американська трагедія» розповідає про долю пересічного американця Клайда Гріффітса, сина вуличних проповідників. Автор показує, що “рятувати душу” у світі фальшивих ідеалів неможливо. І син проповідників йде шляхом мирських спокус, розбещується сам, спокушає Роберту, дівчину строгих правил, і, зрештою, губить себе і її. Соціальний лад Америки постає потворним та кошмарним.
Прочитання цієї книги залишало ранимий слід у душі недосвідчених дівчат. Перше пристрасне кохання Роберти закінчилося для неї дуже сумно. Її коханий юнак мріє одружитися з багатою дівчиною, а Роберта стає тому на заваді. Трагічно закінчується життя персонажів: дівчина загинула, Клайд, звинувачений у її вбивстві, закінчує своє життя електричним стільцем.
Роман «Американська трагедія», вважається вершиною творчості письменника. У цій книзі Драйзер висловив весь талант гуманіста та художника, який прагне знайти правду, прокладаючи новий шлях, як у житті, так і в літературі.
У 1930 року кандидатуру письменника висували отримання Нобелівської премії у сфері літератури.
Навесні 1931 року письменник опублікував автобіографію «Зоря», де описав роки свого дитинства та юності.
У 1932 році Драйзер організував всесвітній антивоєнний конгрес в Амстердамі, до ініціативного комітету якого входили багато письменників і науковців.
У 1932 році письменник також підписав контракт із голлівудською компанією про екранізацію роману Дженні Герхард.
Драйзер був пацифістом. 1938 року його делегували на антивоєнну конференцію в Парижі, відкриту у зв’язку з бомбардуваннями іспанських міст.
Драйзер відвідав кілька європейських країн, у США йому вдалося домогтися зустрічі з Рузвельтом та організувати постачання продовольства до Іспанії.
В 1898 Теодор Драйзер одружився на Сарі Уайт, але шлюб не виявився довговічним – пара розійшлася через одинадцять років.
У 1919 році у Драйзера почався роман з 25-річною кузиною Хелен Річардсон. Вони «перевіряли» почуття аж до 1944 року, після чого все ж таки вирішили зіграти весілля.
У 1927 році Драйзер відвідав СРСР, де взяв участь у святкуванні десятої річниці жовтневої революції.
Він побував у Москві, Ленінграді, Києві, Харкові, Баку, Тбілісі та інших радянських містах, зустрічався з В.Маяковським та С.Ейзенштейном. Після поїздки опублікував книгу “Драйзер дивиться на Росію”.
Теодора Драйзера багато видавали за радянських часів. Критики писали навіть, що Драйзер під впливом Жовтневої революції у Росії у своїй творчості «підійшов до мистецтва соціалістичного реалізму в таких творах, як «Ерніта», «Трагічна Америка» та «Америку варто рятувати».
Зараз ніхто вже не згадує у зв’язку з Драйзером про соцреалізм – всі бачать у ньому, перш за все, найбільшого письменника – реаліста XX століття.
У 1944 році Американська академія мистецтв та літератури нагородила Драйзера почесною золотою медаллю за видатні досягнення у галузі мистецтва та літератури.
В останні роки життя письменник звернувся до публіцистики, побував у Радянському Союзі, брав участь в акціях компартії США, активно виступав за відкриття другого фронту та надання допомоги СРСР у війні проти Німеччини. Народна демократія стала лейтмотивом його творчості. «Америку варто рятувати» — так називається одна з його публіцистичних праць.
Наприкінці життя Теодор Драйзер став атеїстом, а також вступив до Комуністичної партії Сполучених Штатів. Він часто виступав на мітингах, публікувався на сторінках комуністичної преси США.
Теодор Драйзер помер 28 грудня 1945 року в Голлівуді (штат Каліфорнія, США).
Відомий американський критик і публіцист Генрі Менкен писав після смерті Драйзера в 1945 році: «Він був великим художником, жоден інший американець його покоління не залишив такого міцного і прекрасного сліду в нашій національній словесності. Американська література до і після часу відрізняється майже так само, як біологія до і після Дарвіна. Він був людиною величезної оригінальності, глибокої чуйності та непохитної хоробрості. Усім нам, хто пише, легше через те, що він жив, працював і сподівався».
Книги «суму» – таке визначення прозвучало у відгуках читачів про романи Драйзера. Всім героям хотілося кращого життя: кохання, багатства, слави. Живлячись ілюзіями, вони намагалися досягти мети різними способами, але життя ламає їх і викидає на узбіччя.
Безсумнівна заслуга письменника у цьому, що він вивчав публіку від легкого, бездумного чтива і пропонував серйозну правдиву літературу, тісно пов’язану з життям народу. При цьому Драйзер зумів захопити читача, захопити його драматизмом подій, що розвиваються».
Коли читаєш романи Драйзера, мимоволі розмірковуєш про нинішню ситуацію — та ж епоха капіталізації життя, те саме прагнення наживи будь-яким способом. Деякі сучасні письменники намагаються сказати про це, але поки що немає таланту, рівного Драйзеру.
