​50 цікавих фактів про Луганськ

1. Місто Луганськ знаходиться на південному сході, в басейні Сіверського Дінця, в місці, де річка Лугань зливається з річкою Вільховою.
2. Юридично місто є обласним центром Луганської області і належить Україні.
3. Фактично ж Луганськ з квітня 2014 року є столицею самопроголошеної Луганської Народної Республіки.
4. Луганськ місто невелике, тут до 2014 року проживало близько 500 000 чоловік. Площа міста – 257 км2. Тут багато різних пам’яток: пам’ятників і музеїв, знаменитих своєю історією площ; парків і церков.
5. З історичної точки зору місто Луганськ не надто старе, але вже й не молоде — йому трохи більше 200 років. У нього досить цікава доля, в якій чимало трагічних подій.
6. Місто було засноване в 1795 році за указом Катерини Другої після того, як тут були відкриті вугілля і залізна руда спочатку це було поселення при чавуноливарному заводі. 14 листопада 1795 імператриця Катерина II підписала Указ про те, що необхідно закласти поселення поруч з споруджуваним найпершим на півдні Росії чавуноливарним заводом.
7. Будівництво заводу почалося біля селища Кам’яний Брід, розташованого недалеко від річки Лугань. Поселення отримало назву “Луганський завод”. Його населення складалося з майстрових, кваліфікованих робітників з Олонецького, Липецького та Олександрівського заводів. Теслі, каменярі і підручні працівники надходили з Ярославської губернії.
8. Луганський чавуноливарний і гарматний завод постачали гармати і боєприпаси для російської армії, що билася з Наполеоном.
9. У 1823 році в поселенні починає діяти Гірська школа і поставляти власні кадри для розширюваного заводу. У 70-х роках 19 століття починає діяти власна залізнична гілка до селища Дебальцеве.
10. 3 вересня 1882 року до селища Луганський завод приєднується селище Кам’яний Брід і новостворене поселення отримує статус міста і називається Луганськ.
11. Місту доводилося кілька разів за свою історію міняти свою назву, але кожен раз повертаючись до свого споконвічного історичного.
12. В кінці 19 століття в місті почав працювати ще один великий завод з виробництва паровозів, який постачав товарними і пасажирськими локомотивами половину Російської імперії.
13. До початку 20 століття в місті вже було майже 20 заводів і фабрик, велика кількість ремісничих підприємств. Була власна телефонна станція і телеграф. А також кілька кінотеатрів розважали жителів міста.
14. Кожна релігійна концесія мала свої власні храми, ніхто не був ущемлений у відправленні тієї чи іншої релігії. Крім Православних Церков в Луганську діяла синагога, Лютеранська кірха, католицький костел.

15. Петропавлівський собор – це найбільш древній храм на Луганщині. Його дерев’яна будівля була побудована в 1760-і роки. На початку 20 століття після ремонту до собору були добудовані престоли і дзвіниця. За радянської влади церкву закрили і там відкрили школу. Дивно те, що храм за радянської влади зберігся таким, яким він був. З 1942 року тут відновили богослужіння. Зараз цей храм відновлений після ремонту і реконструкції і відкритий для відвідувань туристам і богослужінь.
16. Радянська влада в місті була остаточно встановлена в грудні 1919 року після низки короткочасного перебування при владі Центральної Ради, німців, донських козаків, денікінців.
17. Місто, як і вся країна, розвивалося стрімко і перетворювалося на великий промисловий центр. Проведений в 1926 році перепис встановив, що в місті проживає 77 000 чоловік.
18. 5 листопада 1935 року місто отримало нову назву — Ворошиловград і через три роки, в 1938 році, це вже обласний центр.
19. Під час Другої Світової війни місто майже рік (з 17 липня 1942 по 14 лютого 1943) було окуповане фашистами.

20. У 1958 році Ворошиловград знову стає Луганськом, а в 1970 його знову перейменовують у Ворошиловград. У 1990 році Луганську повертають його історичну назву.
21. З 2014 року Луганськ перебуває в стані окупації Росією.
22. Жителі Луганська пишаються пам’ятками свого міста – обласним драматичним театром, українським академічним театром, театром ляльок, художнім і краєзнавчим музеями, Свято-володимирським собором, меморіалом “Гостра могила”, парк-музей кам’яних скульптур, будинком-музеєм в. І. Даля і іншими чудовими місцями.

23. Меморіал” Гостра могила ” — це пам’ятне місце для корінних жителів, саме тут батьки, діди і прадіди сьогоднішніх городян відстоювали свою свободу і незалежність в кровопролитних боях з білою армією Денікіна.
24. Гусинівка відноситься до історичної частини міста. Саме в цьому районі жив Клим Ворошилов. Це в його честь місто в радянський період називали Ворошиловградом. Тут знаходиться стара дерев’яна церквушка трьох святих: Саме, Гурія і Авіва.

25. Свято-Володимирський собор — це серце православ’я Луганська. Собор збудований в православному стилі. Його прикрашають фрески на стінах фасаду. Куполи “горять” сусальним золотом, вони видні здалеку. Цей величезний храм є найбільшим на Донбасі. Він вміщує одночасно 3000 чоловік. Стоїть храм на пагорбі, з якого видно все місто.
26. У центральній частині міста розташовується невелика площа, яка носить назву театральної. Тут проводять виставки предметів мистецтва, організовуються ярмарки, проводять різні заходи. Недалеко від неї розташований парк імені Шевченка, будівля адміністрації міста, театр.

27. Місто володіє багатою і цікавою історією, однак, не у багатьох пам’яток Луганська такий поважний вік, як у парку-музею кам’яних скульптур на території Національного університету імені Тараса Шевченка, адже більшості експонатів близько тисячі років.
28. У стародавні часи територію, де нині розташовується Луганська область, заселяли половецькі племена. В 11 – 12 століттях був самий розквіт культури і побуту народу. І хоча половці зникли, як народ, після них залишилася найбагатша спадщина, до якого відносяться і кам’яні статуї. Половці зводили ці статуї на височинах в степу у вододілах і на курганах,
29. Збирали статуї по всьому степу. Зараз вони зібрані в одному місці. Статуї висотою до 4 метрів, найменші – 1 метр. Найвищі ставилися в священних місцях, де у них просили перемоги над ворогом, або багатого врожаю. Цим ідолам приносилися жертви і співалися молитви. Їх і відрізняє особлива деталь – в руках у статуй посудина для збору підношень.
30. Ця колекція кам’яних скульптур в Луганську, до речі, найбільша на Євразійському континенті, унікальна своїм різноманіттям кам’яного мистецтва половців. І завдяки цим ідолам ми можемо зануритися в ту атмосферу, в якій жили наші предки, дізнатися про їхні вірування і життя. Але ж це було 1000 років тому.
31. Головна вулиця міста називається радянською. Уздовж неї розташовані автовокзал, численні ресторанчики і кафе, Центральна бібліотека області ім. Горького, маленькі магазинчики і величезні супермаркети. У нічні години працює освітлення яскравими ліхтарями.

32. Друга тут відома вулиця отримала назву по імені людини, яка колись жила на ній. Це вулиця В. Даля. Вона вважається першою серед вулиць, які з’явилися в містечку. На ній жили, в основному, фахівці-будівельники, яких Катерина найняла для будівництва ливарного заводу. Під час обстрілів вона постраждала досить сильно, тому багато будівель довелося відновлювати.
33. Є в Луганську і Будинок-музей В. Даля. Це літературний музей Даля, де він довго жив. Зовнішнім виглядом будівля будинку не відрізняється від інших будівель на вулиці. Поруч з музеєм знаходиться пам’ятник лексикографу і письменнику. А всередині приміщення зберегло свій вигляд з того часу. У будинку виставлені особисті речі, що належали письменнику.
34. У Луганську народилися і провели свої молоді роки такі відомі люди як В. Даль, К. Ворошилов, А. Пархоменко, В. Брумель, М. Матусовський, Н. Гастелло, С. Бубка, П. Луспекаєв. Містяни пишаються знаменитими земляками і з задоволенням діляться спогадами про тих, кого знали особисто.
35. Більшість людей тут говорять російською мовою, а інша частина, навіть якщо говорить українською, легко розуміє російську
36. Луганський художній музей унікальний тим, що розташовується в будівлі, яка сама по собі відноситься до пам’яток архітектури 18 століття. Музей-галерея тут розташовувався ще до війни. У його сховищах було багато унікальних полотен художників. Але при наступі фашистських військ музей евакуювати не встигли. Внаслідок цього більшість полотен загубилися. Залишилося лише близько 15 картин перших експозицій музею.

37. Улюблене місце відпочинку городян – сквер імені героїв Молодої гвардії, який розташований в центрі міста. Тут багато зелені, красиві і доглянуті клумби з квітучими з ранньої весни до пізньої осені квітами. На алеї скверу встановлені бюсти героїв молодогвардійців, закатованих фашистами під час Другої Світової війни.
38. Краєзнавчі музеї є в кожному місті. У Луганську такий музей розташований в старій частині міста, на майданчику, де порівняно недавно стоїть пам’ятник засновнику ливарного заводу, німцю К.Гаскойну.

39. Недалеко від його входу стоїть унікальний експонат: гармата, названа «кріпаком єдинорогом», яку відлили на Луганському заводі. Дата її виготовлення — 1814 рік. Ця гармата — найстаріша з гаубиць, що стоять пам’ятниками в області.
40. У залах працівники музею часто влаштовують виставки. Тут можна дізнатися про історію міста та області. Унікальним експонатом є трофеї, що збереглися з часу Першої світової – англійські танки, захоплені під час одного з боїв радянським військом. Танки були передані Луганську тодішнім наркомом і відносяться до унікальних, оскільки такого типу їх у світі майже немає. У 2009 році вони піддалися реставрації і заново були встановлені на своє місце.

41. Восени 2003 року на вершині пагорба, підносячись над Сіверським Дінцем, постав історичний пам’ятник області — князю Ігорю. За однією з легенд сіверський князь саме з Луганської степу почав знаменитий похід, описаний в “Слові о полку Ігоревім”.
42. Влітку 2008 скульптуру князя реконструювали і потім знову відкрили. Взагалі тут планується створення “княжого двору” у вигляді історичного комплексу, де буде відкрито кафе та інші будівлі в стилі часів Ігоря. А поки цей комплекс символізує військову доблесть слов’ян і їх братську дружбу. Цей пам’ятник став візиткою Луганська.
43. У місті є музей Пеле, єдиний музей, який присвячений знаменитому футболістові Бразилії Пеле. Створив його бізнесмен, луганчанин Н. Худобін влітку 2012 року. Цей об’єкт став подарунком любителям футболу. На відкриття його музею прийшли футболісти луганської команди “Зоря”, посол Бразилії, мер Луганська і тисячі вболівальників.
44. Микола 40 років збирав колекцію своїх експонатів. Там зберігаються речі футболіста, вимпели і автографи. Сам Худобін особисто зустрічався з Пеле, їздив на матчі з його участю, отримав кілька автографів від футболіста.
45. Прославився Луганськ і спортивними досягненнями. У 1923 році був створений футбольний клуб «Зоря», який в 1972 році став чемпіоном СРСР.

46. Будівля, де розташований нині музей історії та культури, датується 1880-ми роками. Його збудували для якогось В. Вербовського, тодішнього очільника міста. До 1919 року воно було зайнято міською думою і управою, а на 1 поверсі розташовувався магазин. Потім тут був технікум, а після Другої Світової війни будівля була передана краєзнавчому музею. Зараз тут і знаходиться музей історії.
47. Приміщення всередині неодноразово перебудовувалися в залежності від того, які були функції будівлі. А ось фасад не змінювався і зберігся таким, яким був спочатку.
48. У радянський період за Луганськом закріпилася слава індустріального міста. Тут працювало безліч заводів, головним з яких був флагман радянського машинобудування Луганський тепловозобудівний завод імені Жовтневої революції. На ньому працювало 30 тисяч осіб. Тепер це «Лугансктапловоз».

49. Туристам, які вважають за краще бувати на природі, є що подивитися в околицях міста. Недалеко від Луганська є Заповідник “Баранячі лоби”, розташований біля селища Айдар-Миколаївка. Цей заповідник являє собою невеликі скелі, що нагадують Карелію. Природа навколо теж нагадує Карелію. На думку вчених ці скелі утворилися і згладилися під дією стародавніх льодовиків.
50. Після Другої Світової війни місто довелося відновлювати практично з руїн. А зараз? Луганськ … місто, назва якого ми чуємо зараз дуже часто. Місто, якому довелося пережити бомбардування, артилерійські обстріли, жертви серед мирного населення, коли війни як такої немає. Це небувале блюзнірство перетворити мирне, робітниче місто в полігон військових дій і проливати кров його жителів – дітей, жінок, людей похилого віку, під гаслом “спасіння російськомовного населення”. Яке майбутнє уготовано Луганську?