У стислій біографії Джека Лондона згадується, що він встиг освоїти безліч професій до того, як стати літератором. Це правда, в молодості йому доводилося працювати і продавцем, і прибиральником, і різноробом, і кочегаром, і прасувальником у пральні.
За своє життя Джек Лондон написав 22 романи та повісті, а також 21 оповідання.
У Радянському Союзі його книги видавалися 956 разів, а загальний тираж перевищив 77 млн екземплярів.
Знаменитий письменник міг зовсім не народитися на світ. Його мати думала про те, щоб застрелитися, бо батько її дитини наполягав на аборті. На щастя, у неї нічого не вийшло.
Один із соціонічних типів людини в науці соціоніки називається “Джек Лондон”.
У СРСР він був другим за видавництвом зарубіжним письменником після Г. Х. Андерсена, знаменитого казкаря.
Коли йому було всього 14 років, за 300 доларів він купив невеликий човен, на якому почав виходити в море та ловити креветок. При цьому Джек Лондон порушував закон, оскільки ліцензію на рибальську діяльність він не мав.
Через кілька років він уже влаштувався моряком на рибальське судно і побував навіть у Тихому океані, біля японських берегів.
Справжнє ім’я Джека Лондона – Джон Гріффіт Чейні.
Працювати він почав рано. Ще будучи дитиною, він продавав ранкові та вечірні газети і підробляв у кегельбані тим, що розставляв кеглі місцями.
Однією із найважливіших людей у житті Джека Лондона була Вірджинія Прентіс, колишня рабиня його матері. Після народження дитини саме вона дбала про нього, тому що рідній матері було не до нього, а батько випарувався, коли мати відмовилася робити аборт. Саме Вірджинія Прентіс позичила йому гроші на покупку човна.
Прізвище “Лондон” насправді справжнє. Його взяла мати письменника, вийшовши заміж вдруге, тож майбутньому письменнику прізвище теж змінили, бо він тоді був ще дитиною.
Мати письменника цікавилася спіритизмом. Вона вважала себе медіумом і стверджувала, що духовно пов’язана з індійським вождем, точніше, з його духом.
Крім літератури для дорослої аудиторії, Джек Лондон писав книги для дітей.
Коли йому було 18 років, його заарештували за участь у бунті. У тюремній камері він тоді просидів цілий місяць.
Першою дружиною Джека Лондона стала наречена його друга, який трагічно загинув.
Під час навчання у середній школі він вважав, що викладання ведеться надто повільно. Тому він покинув школу і почав готуватися до вступу до університету самостійно.
Перші публікації Джека Лондона, нариси та оповідання, відбулися в рамках шкільної газети.
Укладачі біографії Джека Лондона не могли залишити без уваги той факт, що він багато років працював як військовий кореспондент. Він особисто двічі бував у зонах бойових дій.
Помер письменник через передозування знеболюючих. Багато хто досі сперечається про те, чи спеціально він ввів собі смертельну дозу, чи це була фатальна випадковість.
На могилі Джека Лондона немає надгробка. Замість нього там, за його побажаннями, поставили моховий валун.
Зібравши близько 30 тисяч доларів, Джек Лондон за власними кресленнями збудував корабель, на якому він разом із сім’єю планував обігнути навколо світу за 7 років. Але через проблеми зі здоров’ям, що загострилися, довгу подорож довелося перервати через два роки.
Розбагатівши, літератор купив собі ранчо і вирішив зайнятися фермерством. Щоправда, підприємницької жилки він не мав, тому господарство було збитковим.
Сучасники Джека Лондона стверджували, що він був затятим трудоголіком. За роботою він проводив по 12-15 годин щодня, а іноді й зовсім забував про їжу та сон.
Всі його твори написані простою розмовною мовою без складних обертів та громіздких конструкцій. Вони легкі для сприйняття, і, можливо, у цьому частково криється причина їхньої популярності.
Якось Джек Лондон піддався “золотій лихоманці” і поїхав на Аляску з наміром розбагатіти. Щоправда, успіх йому не посміхнувся, і золота він не знайшов. Натомість він знайшов багато нових вражень, які пізніше використав у письменницькій праці.
Творча кар’єра письменника була досить короткою, лише 16 років. Але за цей час він встиг створити величезну кількість творів.
Вперше плату за публікацію Джек Лондон отримав у 16 років. Заплатили йому за опублікований у газеті нарис “Тайфун біля берегів Японії”, заснований на його особистих враженнях. Свідком тайфуну він став під час роботи на рибальському судні.