Зараз чума входить до списку про забутих хвороб. Це не означає, що вона зникла з лиця планети, ні – просто її вдалося перемогти достатньою мірою, щоб вона перестала являти собою глобальну загрозу.
У дикій природі переносниками чуми є різні тварини. У зоні помірного клімату це переважно гризуни на кшталт ховрахів і зайців. У 2020 році в Монголії було зафіксовано локальний спалах чуми, джерелом якого, як виявилося, був гризун, якого з’їли місцеві жителі, які в результаті заразилися.
Чума має кілька форм, основними при цьому є бубонна та легенева. У Середньовіччі смертність при них досягала 95-100%, але в наш час вона знижена приблизно до 5-10% завдяки досягненням медицини.
Існує так звана блискавична чума. Це форма хвороби, яка розвивається дуже швидко, іноді від моменту зараження до моменту смерті проходить менше доби. Смертність від неї навіть зараз становить близько 100%, тому що хворого зазвичай просто не встигають почати лікувати.
Ця страшна хвороба виникла в дуже давні часи. Ніхто не знає, коли саме, але найстаріших літописних згадок про неї вже близько 2000 років.
Тростина потрібна була чумним лікарям, щоб тримати на відстані пацієнтів
В минулому чума кілька разів викликала глобальні пандемії, що охоплювали величезні території. Під час так званого “Чорного мора” в середині XIV століття загинуло, за різними оцінками, від 30% до 60% всього населення Європи.
Викликається ця хвороба бактеріями, чумними паличками. Ці бактерії щодо молоді – вчені стверджують, що вона еволюціонувала від псевдотуберкульозної палички від двох до двадцяти тисяч років тому.
Існує багато тисяч штамів чумної палички. Так, тільки в Азії всього за 5 років, з 2001 по 2006, було виявлено понад 750 різних штамів.
Локальні спалахи чуми фіксуються у світі щороку, але майже завжди в тих самих регіонах. Найчастіше вони відбуваються на Мадагаскарі, 2017 року тут заразилося понад 2000 людей.
Не існує вакцин, які б захищали від чуми на всі 100%. Точніше, вакцини є, але від легеневої форми цього захворювання вони не захищають. Втім, у тих, кому довелося перехворіти і при цьому одужати, з’являється потужний імунітет до цієї хвороби.
У Середньовіччі Церква звинуватила кішок у поширенні чуми, назвавши їх слугами диявола. Почалося їх повсюдне винищення, але кара за невігластво не змусила себе чекати – без кішок швидко розплодилися щури, які якраз і переносять цю хворобу, і епідемія почала швидко посилюватися.
Заражені гризуни на кшталт щурів не передають хворобу людям просто своєю присутністю. Небезпеку представляють блохи, що живуть на них, які кусають спершу заражених тварин, а потім людей.
У Середньовіччі лікарі намагалися захиститися від хвороби, закладаючи часник та інші ароматні трави зі своєю маскою з дзьобом, не знаючи про те, що це безглуздо. Так і виник відомий образ чумного лікаря.
Середньовічне лікування чуми зводилося до припікання запалених лімфовузлів, тобто бубонів. Толку від цього не було ніякого.
Лікарі та алхіміки Середньовіччя століттями намагалися винайти ліки проти чуми. До нашого часу дійшли деякі рецепти, дуже дивні – до складу ліків входили різні ягоди, подрібнені змії, сушені комахи та інше. Жодне з них не працювало.
Саме через чуму людство вперше почало намагатися вводити карантин у заражених містах та регіонах.
Перемогти чуму людству вдалося завдяки елементарній гігієні. Півтисячі років тому з гігієною були великі проблеми, особливо в Європі, тож чума так вирувала. На Близькому Сході, де було прийнято митися щодня, таких глобальних чумних епідемій не було.
Ніхто точно не знає, скільки всього життя забрали середньовічні епідемії чуми. В одній лише Європі від цієї хвороби загинуло, за різними оцінками, від 75 до 200 млн людей.
Тоді кораблі, на борту яких виявлялася чума, піднімали чорний прапор. Він означав “не наближатися, на борту зараза”, і це оберігало оточуючих. Цим стали користуватися пірати, які за допомогою чорного прапора уникали зайвої уваги.
У 1771 році в Москві стався так званий чумний бунт. Остання європейська епідемія чуми докотилася до Росії, і в одній лише зараженій Москві тоді вмирало понад тисячу людей щодня. Бунт же стався, коли московський архієпископ заборонив молебні в одному з основних місць, розумно прагнучи запобігти масовим скупченням народу. Але народ не оцінив цього жесту, убив архієпископа та почав громити дома знаті. Почалося повстання, яке було придушене військами Катерини II.
Багато лікарів у Середньовіччі відмовлялися лікувати чумних хворих, побоюючись заразитися. Чумними лікарями ставали в основному або вчорашні студенти, або просто посередні лікарі – загалом усі ті, хто хотів заробити собі ім’я та гроші швидким, але ризикованим шляхом.
