Протягом усього життя Василь III активно забирався збиранням земель у єдину державу. Це було прямим продовженням політики його батька, Івана III Великого, що звільнив Московське князівство від татаро-монгольського ярма.
Батько його мав безліч дітей, так що у Василя III було чимало братів, з якими він мав поділитися. Однак, побоюючись, як би зусилля з централізації Московського князівства не пішли прахом, батько заповів князеві Василеві більше міст і землі, ніж усім його братам, разом узятим.
Цей князь значно розширив межі Московії. При ньому до його складу були включені Псков, Рязань і Смоленськ.
Вмираючи, Василь III призначив сімох опікунів, які мали обмежити владу його дружини Олени Глинської, яка ставала регентом до повноліття їхнього сина Івана Васильовича, майбутнього Івана Грозного. Однак через кілька років вдова Глинська фактично влаштувала державний переворот, взявши владу в свої руки.
У князя було не тільки московське коріння, а й візантійське. Його матір’ю була царівна Софія Палеолог, що походила з стародавнього візантійського імператорського роду.
Портрет Василя ІІІ
У короткій біографії Василя III згадується, що він робив спроби модифікувати та доповнити закони, видані його батьком. До наших днів його укладання законів не збереглися, але відомо, що він намагався регулювати життя у вотчинах і слободах.
Саме цей князь першим в історії знехтував традицією брати за дружину тільки жінок з високого стану. Його першою дружиною була дочка звичайного переписувача! Щоправда, він розлучився з нею після того, як вона через роки так і не змогла подарувати йому дітей.
Коли внаслідок інтриг Софії Палеолог Іван III піддав опалі та її, і більшість своїх дітей, Василь III цієї долі уникнув. Батько довіряв йому, а тому наблизив до себе і зробив співправителем, розділивши з ним державну владу.
Ще до вищеописаних подій Василь Іванович, тоді ще царевич, разом із матір’ю брав участь у змові проти старшого брата Дмитра, якому Іван III мав намір передати владу. Після того, як змова була розкрита, Василя Івановича було відправлено в заслання на якийсь час.
Він був свято переконаний у тому, що ніщо не може обмежувати владу самодержця і послідовно займався її зміцненням. Пізніше його син Іван Грозний пішов тим самим шляхом.
Як і багато інших людей тієї епохи, він був дуже забобонним. Князь часом бачив всюди “знаки”, які могли впливати на прийняті ним рішення.
Задовго до Петра I Василь III спробував ввести моду на гоління обличчя, і першим подав приклад, гладко поголивши. Але незабаром почалася війна з Кримським ханством, і князь вирішив, що це наслідок його зневаги традиціями, після чого відпустив бороду заново.
Великий князь мав слабкість до Італії. Він сформував свою особисту гвардію з іноземних найманців (в основному італійців), а також запросив в Московське царство безліч італійських майстрів, в основному архітекторів і художників.
Смерть наздогнала Василя III несподівано, під час не надто далекої поїздки. Літописи стверджують, що у нього на нозі утворився підшкірний нарив, який швидко розвивався, і невдовзі князь помер. Сучасні вчені стверджують, що це міг бути рак у термінальній стадії.
У епоху правління Василя III в Московському царстві розпочався справжній будівельний бум, всюди будували нові храми та фортеці. Що цікаво, зводили їх уже з каменю, а не з деревини.
