Творці старослов’янської абетки Кирило і Мефодій були за походженням не слов’янами, а греками.
Вони приходились один одному братами. Народилися вони в багатій і знатній родині в місті Солуні, яке в наші дні називається Салоніки.
У церковному побуті їх зазвичай згадують, як “Мефодій і Кирило”, а не навпаки, так як церковний сан Мефодія був вище.
Створена братами-просвітителями Абетка використовувала літери грецького алфавіту, а складалася вона з 43 символів. Цим і пояснюється схожість деяких українських і грецьких букв.
24 символи Кирило і Мефодій запозичили у греків, а ще 19 придумали самостійно. Але з часом алфавіт все одно скоротився.
Святі брати-просвітителі шануються в безлічі країн
У житті повсякденному братів звали Костянтином і Михайлом. Кирило і зовсім взяв нове ім’я, під яким потім увійшов в історію, всього за кілька днів до смерті, прийнявши разом з тим чернечий сан.
У сім’ї їхнього батька було семеро дітей, з яких Мефодій був найстаршим, а Кирило – наймолодшим.
Сучасні дослідники прийшли до висновку, що брати були досвідченими лінгвістами, багато років присвятили вивченню слов’янських мов.
Вони користувалися заступництвом Папи Римського, глави Католицької церкви. Одного разу Папа навіть заступився за Мефодія, якого ув’язнив один німецький князь. А останки Кирила спочивають у Римі.
Брати шануються в якості святих не тільки в Україні, але і в ряді інших слов’янських країн.
Створена ними перша слов’янська Абетка набула поширення в Київській Русі, а також на територіях сучасної Хорватії, Болгарії та Сербії.
Колись існувало дві стародавніх слов’янських абетки, Кирилиця і глаголиця. Вчені в наші дні вважають, що Кирило і Мефодій створили тільки глаголицю, а Кирилиця, що представляє собою її доопрацьовану версію, була створена дещо пізніше їх учнем Климентом Охридським.
Мефодій встиг послужити на державній службі у Візантії, а ченцем він став уже в зрілому віці. Кирило ж вирішив пов’язати своє життя з релігією набагато раніше, коли він був ще 15-річним юнаком.
День пам’яті святих братів-просвітителів є святом в Україні, Словаччині, Чехії, Північній Македонії та Болгарії.
Незважаючи на величезний внесок у становлення слов’янської культури, Кирило і Мефодій були забуті майже на тисячоліття. Про них згадали лише в XIX столітті, віддавши їм заслужену данину поваги.
