Правила етикету по всьому світу неабияк різняться, часом навіть у межах однієї країни. Те, що вважається ввічливим, наприклад, на півночі Китаю, у південних регіонах цієї країни може бути некультурним.
З розпадом СРСР у етикеті утворилося слабке місце – зникло чемне слово звернення. У Радянському Союзі було в ході слово товариш, але після того, як його перестали вживати, ніякої заміни не знайшлося. Найчастіше люди звертаються до незнайомців, використовуючи слова на кшталт “мужчина” чи “жінка/дівчина”.
У різних країнах Європи етикет також дуже різниться. Проте, основні його норми, більш-менш схожі більшості європейських держав, сформувалися серед французької знаті у Версалі, ще за правління короля Людовіка XIV.
Через культурні відмінності та незнання етикету часом виникають конфліктні ситуації. Одного разу американський президент Джордж Буш прилетів до Чилі, де з найдобріших намірів показав чилійцям, що зустрічали його, “козу”, жест, популярний у шанувальників рок-музики. Він не знав, що в Чилі цей жест образливий, і означає роги обдуреного чоловіка. Обурені чилійці почали освистувати президента, але США свистом зазвичай висловлюють схвалення, отже у результаті Буш, підбадьорений теплим, на його думку, прийомом, почав показувати “козу” вже двома руками. Внаслідок цього свист тільки посилився.
У світі є п’ять основних видів етикету – дипломатичний, військовий, діловий, світський та ігровий. У кожного з них є своя сфера застосування.
Японський етикет по праву вважається одним із найскладніших у світі
У Україні для чоловіків традиційно вважається ввічливим відчинити або притримати двері перед жінкою. У США подібний вчинок може бути зустрінутий негативно – американки можуть розцінити його як натяк на чоловічу перевагу.
У більшості країн Близького Сходу та Азії чоловіки не тиснуть один одному руки. Місцевий етикет передбачає дистанцію між людьми, і торкатися іншої людини вважається некультурно.
У країнах із переважно буддійським населенням найгрубішим порушенням етикету є дотик до чиєїсь голови. Вважається, що саме голова є вмістищем душі, і торкатися її заборонено. Виняток робиться тільки для подружжя та найближчих родичів.
Правила етикету, в теорії, єдині для всіх, але на практиці в країнах з консервативною культурою ставлення до іноземців може бути іншим. Японці та корейці, у яких у ході дуже складні ритуали вітання, прощання тощо, часто не турбують себе цими складнощами, спілкуючись з іноземцями.
Саме японський етикет вважається одним із найскладніших. У ньому є безліч різноманітних поклонів, причому переважний уклін залежить від статусу присутніх на зустрічі людей, їх віку, соціального стану та інших факторів. Самі японці, зрозуміло, розуміються на цьому чудово. Освічені та культурні люди принаймні.
У Європі та США правила етикету наказують чоловікам потискати руку міцно та впевнено, а ліниве та слабке рукостискання вважається виразом зневаги. Однак, у деяких культурах Сходу все з точністю до навпаки.
Правила етикету щодо використання пластикових пакетів однакові у всіх країнах. Їх ніде не можна використовувати в якості постійних сумок, пакети потрібні, щоб донести покупки від магазину до дому.
У консервативних державах на зразок Саудівської Аравії чи Ємену порушення правил етикету може призвести до найсерйозніших наслідків, аж до штрафу чи тюремного ув’язнення. До недавнього часу саудити практикували і суворіші покарання, але останніми роками вони дещо пом’якшили законодавство.
Загальноприйняті правила етикету не дозволяють чоловікові носити дамські сумочки, навіть якщо дама сама попросила допомогти. Це вважається поганим тоном.
У країнах Європи, Північної та Південної Америки людині, яка щойно чхнула, належить щось сказати, на кшталт “Будьте здорові!” в Україні. А в деяких країнах Азії правила етикету наказують тому, хто чхнув, негайно вибачитися самому.
